«У дитячих віршах відкриваю себе

Ще одна грань її поетичного таланту — література для дітей. Загадки, скоромовки Ганни Чубач — справжнє диво, за допомогою якого дітлахи вивчають алфавіт, виробляють артикуляцію.»— У мене вже 12 скоромовочних абеток, — розповідає поетеса. — Цьогоріч вийдуть нові дитячі книжки: «Веселі хтосики», «Моя країна — Україна». У патріотичному вихованні дітей дуже потрібні доступні маленьким читачам віршики про наш прапор, Тризуб, Свято Незалежності. Із задоволенням працюю над підручниками. Пишу вірші для «Рідної мови» 5-го й 6-го класів. Такі цікаві теми дають (наприклад, «префікси при- і пре-»), а я фантазую і тішуся, коли вдається. Скажу більше, у дитячих віршах, загадках, скоромовках я постійно відкриваю себе. Моя перша абетка «Алфавітні усмішки» покладена на музику Олександра Білаша. Для кожної з 33-х літер я написала вірш, який складається з шести рядочків, і кожен з них починається з цієї літери. Приміром, ось такий — для «р»:

Рік у рік біля воріт

Риє нірку чорний кріт.

Рік у рік скриплять ворота.

Рив би ти собі навпроти.

Рипи-скрипи, не рипіть,

Рию там, де хочу рить

Дитина запам'ятовує дію, і їй легше пригадати рядки. Вигадала і «Смачну абетку». Коли трирічна дитина їсть, її можна вчити алфавіту:

Ананас, ананас

Не росте чомусь у нас,

А маленький хлопчик Вася

Дуже любить ананаси

У процесі гри дітки значно краще засвоюють матеріал. На Херсонщині зустрілася з логопедами й почула від них: «Ми вам дуже вдячні — те, що зазвичай вчимо півроку, пройшли за три тижні завдяки таким віршам».

До слів Ганни Танасівни додам, що не лише школярі, а й студенти філологічного факультету Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова опановують майстерність, техніку мовлення, орфоепію, дикцію, закони логічного читання теж за допомогою абеток Ганни Чубач.

«Замовляю музику словам»

До речі, про пісні. Читачі, певно, здивуються, довідавшись, що маю на увазі не тільки музичні твори, написані на вірші Ганни Чубач. Їх, звісно, чимало — понад 300, створених у співдружності з композиторами Олександром Білашем, Людмилою Єрмаковою, Тетяною Стаматті-Оленєвою, Михайлом Чембержі, Людмилою Височинською. Та поряд із тим Ганна Чубач складає мелодії сама! Як їй це вдається без музичної освіти?

Технологія — проста. Авторка записує пісню з власного голосу (співає так, як підказує душа) й віддає запис співакам. Вони, звичайно, пристосовують пісні до свого голосу й виконавської манери, змінюючи деякі нюанси. Тоді народжується новий варіант пісні, й Ганна Танасівна його сприймає, однак сама продовжує співати так, як чує мелодію тільки вона.

Мабуть, далися взнаки музичні гени, адже батько Ганни Танасівни був скрипалем. Нині її пісні (найвідоміші з них — «Крила», «Хустка тернова», «Не відлітайте, лелеки», «Пісня про поле...», «Горіло над морем багаття», «Замовляю музику словам») — у репертуарі Олександра Василенка, Юрія Рожкова, дуету «Горлиця», Івана Красовського. Цікаво, що звання «заслужений діяч мистецтв України» Ганна Чубач отримала не за суто літературну діяльність, а за авторські пісенні програми, з якими поетеса та її улюблені виконавці виступають у різних регіонах України. Професійно триматися перед публікою поетесі допомагає... її давня мрія — вступити до театрального інституту.

— Пройшла за конкурсом у навчальну студію при Київському театрі оперети,— повідомляє пані Ганна маловідомий факт із власної біографії, — але того ж року мене зарахували до поліграфічного інституту. Я вирішила не бути актрисою, проте вчилася в студії дикції, постави, ходила на уроки художнього слова. Мені мама й бабуся казали: «Ганнусю, вчися — в житті все знадобиться». Я і редагувати вчилась, працювала бухгалтером і кодифікатором (така юридична посада була). Багато робила дурної роботи, як бабуся казала. Але тепер та дурна робота мені допомагає. Можу скласти кошторис книжки, оскільки обізнана з поліграфією. Тож нічого даремно не минає.

ГАННА ЧУБАЧ:«МИ ПРИХОДИМ У СВІТ ДЛЯ ЛЮБОВІ, ВСЕ, ЩО ІНШЕ — НЕПРАВДА ГІРКА»

Небагатьом поетам у наш непоетичний час вдається вторувати стежку до сердець читачів, а без зворотного зв'язку складно писати. Отже, вкотре згадуючи хрестоматійну фразу про те, що на нашій землі поет — це щось більше, ніж поет, українські митці стають і політиками, і менеджерами та продюсерами власних видань.

Одне слово, опановують нові професії, аби вижити й продовжувати творити. Відкинувши зайвий песимізм, слід визнати, що велетенська енергія розуму й душі, поєднана з Даром Небес, таки приносить добрі результати. Переконливий приклад — наша славнозвісна сучасниця, поетеса Ганна Чубач.

Минулий рік вона завершила на оптимістичній ноті — вийшла у світ 60-та збірка письменниці «Серед зневір і сподівань». До неї увійшли як ліричні, так і гостро публіцистичні твори, що не приховують ні радощів, ні тривог — і українських, і загальнолюдських. Хоча деякі критики стверджують, що, мовляв, треба було Ганні Чубач і далі лірику писати, а в політику не втручатися, на мене читання цієї пристрасної ліричної публіцистики (визначення авторки) навіяло зовсім інші думки. Найперше, про творчу різноплановість Поетеси, яка відбулася в літературі. А ще про те, що лише ті, хто вправно володіють словом, здатні точно і влучно поставити діагнози моральних хвороб, що так важко піддаються лікуванню. Серед цих вибраних — Ганна Чубач.