ГАННА ЧУБАЧ:«МИ ПРИХОДИМ У СВІТ ДЛЯ ЛЮБОВІ, ВСЕ, ЩО ІНШЕ — НЕПРАВДА ГІРКА»

Небагатьом поетам у наш непоетичний час вдається вторувати стежку до сердець читачів, а без зворотного зв'язку складно писати. Отже, вкотре згадуючи хрестоматійну фразу про те, що на нашій землі поет — це щось більше, ніж поет, українські митці стають і політиками, і менеджерами та продюсерами власних видань.

Одне слово, опановують нові професії, аби вижити й продовжувати творити. Відкинувши зайвий песимізм, слід визнати, що велетенська енергія розуму й душі, поєднана з Даром Небес, таки приносить добрі результати. Переконливий приклад — наша славнозвісна сучасниця, поетеса Ганна Чубач.

Минулий рік вона завершила на оптимістичній ноті — вийшла у світ 60-та збірка письменниці «Серед зневір і сподівань». До неї увійшли як ліричні, так і гостро публіцистичні твори, що не приховують ні радощів, ні тривог — і українських, і загальнолюдських. Хоча деякі критики стверджують, що, мовляв, треба було Ганні Чубач і далі лірику писати, а в політику не втручатися, на мене читання цієї пристрасної ліричної публіцистики (визначення авторки) навіяло зовсім інші думки. Найперше, про творчу різноплановість Поетеси, яка відбулася в літературі. А ще про те, що лише ті, хто вправно володіють словом, здатні точно і влучно поставити діагнози моральних хвороб, що так важко піддаються лікуванню. Серед цих вибраних — Ганна Чубач.